СТОРІНКИ ІСТОРІЇ
Є дані, що в Дельжилері (Дмитрівці) школа Георгіївського приходу була відкрита 10 лютого 1842 року і навчалися в ній 18 учнів. Першим учителем був Іван Миколаїв, відставний солдат - артилерист.
У 1848 році при церкві було відкрито громадське училище. У ньому викладалися чистописання, читання, Закон Божий, коротка Священна історія і перші чотири правила арифметики. Викладання велося російською мовою. Паралельно вчителями використовувався розмовний болгарський і церковнослов'янська мови.
У 1877 році училище було передано дирекції народних училищ. В цьому році навчалося 57 хлопчиків і 6 дівчаток. А в 1897 році сільське народне училище перейменувалося в Міністерське однокласне училище, де навчалося 135 хлопчиків і 16 дівчаток. Викладання велося російською мовою. Вчила дітей російській мові Варвара Іванівна Жучкова.
На початку 20 століття було прийнято рішення про викладання в школах рідною мовою. Однак у зв'язку з окупацією Бессарабії Румунією в 1918 році школу в селі перекладено румунською мовою навчання. У 1923 році в Дельжилері відкрили семирічну школу з навчанням румунською мовою. А в 1928 році в селі було побудовано першу будівлю школи на 350-400 місць (Фото 1). Однак з 760 дітей шкільного віку в школі навчалося лише 186 учнів.
Фото 1. Перша будівля школи
У 1939 році в селі встановлюється Радянська влада і здійснюється перехід на російську мову навчання.
В 1941 році, румунською окупацією, румунська мова повертається в школу. Цей період в історії школи відрізняється особливою жорстокістю.
Після звільнення, в 1944 році, Дмитрівська школа відновлює навчання російською мовою.
Перший випуск Дмитрівської семирічної школи був у 1950 році. У ньому було 11 випускників. Це були і перші кваліфіковані фахівці села. У 60-х роках при Дмитрівській школі відкривається інтернат. Тут живуть і отримують середню освіту діти з сусідніх сіл Ново-Олексіївка, Глибоке, Баштанівка. У 1964 р вводиться 11-річне навчання, але воно існує всього два роки. Період 60-і-70-і роки відрізняється дуже сильними педагогами. У ці роки Дмитрівська школа є найчисленнішою в районі. Тут навчаються близько тисячі учнів.
У 1968 році прийнято в експлуатацію нову триповерхову будівлю школи зі світлими кабінетами, бібліотекою, спортзалом, їдальнею (Фото 2).
Фото 2. Дельжилерський ліцей
В 1988 році в Дмитрівській школі, враховуючи національний склад дітей, вводиться болгарська мова факультативно. Пізніше вона вводиться як предмет. Особлива увага приділяється вивченню української мови та літератури, відкриваються класи з українською мово навчання. Основне викладання предметів у школі ведеться російською мовою.
У 1989 році вводиться 11-річне навчання.
З 2003 року в школі вводиться профільне навчання.
У різний час Дмитрівську школу очолювали директори: Мунтян (ім'я не відомо), Когутовский Л.Ф., Кравченко О.І., Хабінок В.І., Гуренко В.Є., Чонка І.А., Гульпа К.С., Свірська Н.А., Ткачук Д.С., Костарєв В.І., Рева В.А., Пірус О.Н., Кічук З.П., Жекова О.Т., Карпенко В.Г. На даний час директором школи є Тодорова Світлана Іванівна.
У 2017 році Дмитрівську загальноосвітню школу було перейменовано в комунальний заклад «Дмитрівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів», у 2021 році в комунальний заклад «Дмитрівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів», 2022 році в Дельжилерський ліцей. Завдання адміністрації школи - підтримувати і створювати комфортні умови для навчання і виховання учнів.
На початку 2022 року у школі навчаються 451 учень денної і 40 учнів заочної форми навчання. Педагогічний колектив становить 45 осіб. Вчителі школи відрізняються високим професіоналізмом і творчим потенціалом. Школа завжди була і є культурно - просвітницьким центром села.
При школі працюють спортивні секції ДЮСШ: футбол, волейбол, баскетбол, шашки, шахи, боротьба, теніс. Спортсмени школи щорічно посідають призові місця в районі та області.
У 2009 році був зданий в експлуатацію новий спортивний комплекс (Фото 3).
Фото 3. Спортивний комплекс
На території школи розташований пам'ятник Івану Опанасовичу Трифонову, який був встановлений в 1998 році на місці перепоховання сержанта Радянської Армії, який загинув при визволенні села від фашистських окупантів (Фото 4). Йому було всього 20 років! Родом він з села Катаржина Роздільнянського району Одеської області.
Фото 4. Пам'ятник Трифонову І.О. - воїну-визволителю
У День Перемоги, 9 Травня, односельці приходять до пам'ятника, щоб вшанувати пам'ять воїна-визволителя Трифонова Івана Опанасовича.